Другий етап чемпіонату приймав Дім британського автоспорту – Сільверстоун. Він точно потішив шанувальників непростих погодних умов, які часом переходили в режим погодної лотереї. В принципі, про те, що на цьому етапі налаштування погоди включатимуть «рандом» з усіма можливими сценаріями – сухо, дощ, перемінні умови, було відомо всім учасникам заздалегідь. Відтак багато хто тренувався і на мокрій, і на сухій трасі, хоча і не всім це допомогло повною мірою уникнути несподіванок.

Перший сегмент кваліфікації, в якому взяли участь 40 водіїв, вийшов багатим на події – це і боротьба за перше місце, і змагання за потрапляння до топ-15 для продовження кваліфікації у її другому раунді в форматі «суперпоул». Від початку Q1 стало зрозуміло, що за найвищі позиції – і право в суперпоулі їхати останніми – боротьбу поведуть Єгор Звуздецький (який очолив протокол вільної практики перед самою кваліфікацією), переможець першого етапу в Монці Костянтин Романенко, чемпіон попереднього турніру КМАМК Симрейсинг в форматі Ендуранс Домінік Хорошавін та буревій попереднього етапу Гліб Дзигар.

Спочатку орієнтир для лідерів встановив Єгор, проте його з першої позиції зумів посунути Костянтин, випередивши вінничанина на 0,015 секунди. Зрештою, ближче до завершення цієї сесії Гліб зумів проїхати чудове коло на сухій трасі та з результатом 1:56.577 виграв перший раунд кваліфікації, а разом із ним право в суперпоулі їхати останнім.

Паралельно з боротьбою фаворитів не менш цікавими були і події в другому десятку, адже багатьом кортіло пройти в другий етап і позмагатися за поул. Якщо в Монці порогом проходження до суперпоула стала необхідність опинитися менш ніж в секунді позаду лідера, то цього разу планка виявилася більш демократичною. В секунді з Дзигарем опинилася тільки топ десятка, тож боротьбу за інші 5 прохідних позицій водії вели до останнього. В підсумку замкнув п’ятнадцятку найшвидших Назар Аддаті, чия найкраща спроба була на 1,298 секунди повільніше, ніж еталонний результат Гліба Дзигаря. Андрій Бондар опинився першим «поза касою», щоправда з відставанням від водія PRPL Rain Bitlook у півтори секунди.

Суперпоул, в якому змагалися 7 симрейсерів на Макларені, 4 – на Ламборґіні та по 2 на Мерседесі й Феррарі, обіцяв інтригу й дуже цікаву боротьбу нервів, адже спроба тільки одна і саме від неї залежить стартова позиція. Принаймні, так здавалося до пори до часу, поки слово не взяв погодний рандом. Оскільки етап проходив на віртуальному кільці Туманного Альбіону, то й сервер АСС вирішив додати елемент лотереї-несподіванки – сухо було перші 5-6 хвилин, а потім пішов дощ, брутально змиваючи шанси водіїв на те, щоб позмагатися за поул.

Тільки Назар Аддаті та Даніель Корогодський встигли проїхати свої спроби до дощу – на чотири соті швидшим виявився Даніель. Третім на трасі їхав Руслан Безуглов, проте на середині його спроби почався дощ, тож симрейсер DigiForce опинився у проміжній ситуації коли з суперниками, що проїхали перед ним він вже не змагається, але й наступні про результат Руслана можуть хіба що мріяти. Більше того, приблизно за пів години дощ вщух і п’ятірка лідерів першого сегменту кваліфікації свої спроби здійснювали по трасі, що підсихає та дає змогу проїхати коло швидше, ніж ті, хто опинився в середині списку суперпоула. Звісно за таких умов порівнювати результати обох сесій сенсу немає, хіба що не можна не звернути увагу, що як і під час суперпоула в Монці важливо було проїхати чисте залікове коло. Якщо на попередньому етапі з цим не справилося двоє водіїв, то цього разу (і в більш складних погодних умовах) лише Олексій Панченко. До речі, від погодних умов найбільше постраждала команда КМАМКу, бо до Олексія в кінці протоколу суперпоула приєднався його напарник Андрій Ворона – харків’янин свою єдину спробу здійснював саме тоді, коли дощ лив найсильніше.

Зрештою, лідер першого раунду Гліб Дзигар виборов місце на другому ряді старту поруч із Безугловим, на третьому кваліфікувалися Романенко і Звуздецький, на четвертому – Хорошавін з Княжициним, на п’ятому – Артеменко й Абрамов, шостий ряд – за командою Ballas Team Ukraine – Пітциком і Половчуком, а сьомий – у Кота з Вороною. За таких обставин гонка з погодним рандомом обіцяла стати несподіваною, веселою, непередбачуваною та десь навіть скандальною.

На старті двогодинної гонки погода вселяла оптимізм у тих водіїв, які сподівалися на сухі умови й вибрали відповідні налаштування для своїх машин. Відповідно ті, хто розраховував на дощ, були не дуже приємно здивовані, проте сподівалися, що віртуальне небо Сільверстоуна таки почне поливати трасу пізніше. Зрештою «сухий» старт обіцяв не менше інтриги, зате менше скандальності.

Перше коло перегонів точно не розчарувало, за винятком, хіба що тих водіїв, які програли старт і свої позиції в пелотоні. Вже в першому повороті – а для машин GT3 стартова пряма знаходиться між Woodcote і Copse – Корогодський втратив лідерство. Даніель затримався в момент коли світлофори засвітилися зеленим, чим притримав водіїв, які стартували з непарних позицій. Звісно за таких обставин Аддаті й інші, хто починав ці перегони з парних позицій, не могли не скористатися. Щобільше, ще до початку класичної частини траси – до Maggots – Даніель їхав уже третім, поступившись ще й Глібу Дзигарю. Цього разу дніпрянин стартував набагато впевненіше та надійніше, ніж двома тижнями раніше в Монці. Настільки впевненіше, що в Stowe пішов на обгін Аддаті зовнішньою траєкторією і таки вийшов у лідери гонки на першому колі! Наприкінці першого кола динамічний та неоднозначний контакт відбувся між лідерами чемпіонату в боротьбі за третю позицію – наприкінці прямої Wellington перед Brooklands та вже у Luffield Романенко намагався обігнати Звуздецького, але Єгор поступатися не хотів, тож у результаті невеликої штовханини «ліктями», такої характерної для машин класу GT, Макларен №48 опинився за межами траси. Повернувся Костянтин лише 10-м позаду Мерседесів команди Ballas Team Ukraine, щоправда, і Єгор одне місце втратив – повз нього проїхав Домінік Хорошавін, його напарник по команді.

Назар Аддаті, як і казав у своєму інтерв’ю після кваліфікації, розуміючи, що боротися довго з об’єктивно швидшими водіями означатиме втрату часу для нього самого та підвищене зношування шин, їхав так швидко як міг, але не перешкоджав «Окуням», коли вони його обганяли – спочатку Хоршавін, а незабаром і Звуздецький. Призер Монци Руслан Безуглов у боротьбі з Аддаті несподівано для себе отримав удар ззаду з розворотом його машини – це вже відверто погарячкував поул-сіттер Корогодський, який намагався повернути собі хоча б кілька втрачених раніше позцій. В підсумку повз Даніеля встигли проскочити Половчук з Романенком, а Безуглов після розвороту повернувся на трасу лише 21-м і наприкінці кола поїхав на піт-стоп – тактика вже звична та зрозуміла для всіх, хто на перших кількох колах зіткнувся з втратою великої кількості місць або ще й отримав серйозні пошкодження машини.

Після перших трьох кіл Дзигар мав досить комфортний відрив від Хорошавіна у 3,3 секунди, звісно чималу роль в цьому відіграли всі драматичні події, що відбувалися позаду лідера, та це був тільки початок. Тим паче, що Домініка швидко наздоганяв напарник і було дуже цікаво подивитися як саме «Окуні» будуть вирішувати цю, на перший погляд непросту, задачу. Як не дивно, але боротьби між Звуздецьким та Хорошавіним не було – Головний Окунь пропустив Єгора, знаючи, що темп у вінничанина тоді був швидшим. Після невдачі на першому колі лідер чемпіонату поступово проривався усе вище і вже наприкінці 4-го кола Романенко встиг пройти Половчука з Аддаті, повернувшись в топ-4.

Після перших десяти хвилин перегонів в заліковій зоні (топ-20) сформувалося кілька доволі цікавих груп – позаду Назара Аддаті (Ламборґіні), який займав п’яте місце, з інтервалом менше ніж секунда один від одного їхали Половчук (Мерседес), Панченко (Феррарі) та Княжицин (Макларен), а Даніеля Корогодського (Макларен) переслідували Ворона (Феррарі) з Котом (Макларен) – це була боротьба за 9-11 позиції, а в середині другого десятка Євген Артеменко (Ламборґіні) намагався стримувати Пітцика (Мерседес) з Хорольським (Ламборґіні) до яких згодом приєднався Абрамов (Макларен). В цих групах цікавою була не тільки сама боротьба за позиції, а те, з якими особливостями проїжджали Сільверстоун водії на різних машинах. На сухій трасі певна перевага була за Макларен, проте Ламборґіні відставали не суттєво, разом із тим Феррарі КМАМК Симрейсинг та Мерседеси «Балласів» також виглядали цілком пристойно. Звісно фактор погоди всі симрейсери тримали в голові та відстежували на радарі АСС, а хмарні сухі умови не давали їм вводити себе в оману. Попри весь свій спротив Назар таки опинився позаду своїх переслідувачів, яким добряче довелося попітніти задля обгону найшвидшої на той момент машини Trident 7Drive.

Пригоди жовтої Ламби №45 після цього стали ще більш видовищними через помилку Аддаті у швидкісних Maggots – Becketts, після якої він опинився в епіцентрі боротьби одразу шістьох водіїв: Слащов – Артеменко – Аддаті – Пітцик – Корогодський – Абрамов! Півтора кола шаленої боротьби завершилися тоді, коли в Макларен Слащова «приїхав» Хорольський, розвернувши Руслана, що став замикати топ-20. Попереду боротьби було ще дуже багато.

А що там лідери? Звуздецький потрохи, але стабільно скорочував своє відставання від Дзигаря, а Хорошавіна так само методично наздоганяв Романенко. Атмосфера поступово починала електризовуватися в очікуванні епічних битв за лідерство та третє місце між «Окунями» та представниками сестринських команд від Bitlook. Після майже сорока хвилин Єгор знаходився вже в секунді позаду Гліба, а Костянтин у 0,6 секундах позаду Домініка. От тільки перший раунд боротьби за лідерство завершився до його початку – це Звуздецький не поділив дорогу з коловим Маклареном і після невеликого зіткнення знову програвав майже дві секунди, після чого ще раз помилився – ненадовго виїхав за межі траси, а повернувся у 3,4 секундах позаду лідера гонки. А в боротьбі Хорошавіна з Романенком все відбулося швидше, динамічніше та напрочуд красиво – Костянтин розпочав атаку в Stowe і тільки в Luffield зумів дотиснути оборону Домініка. Практично півкола або ж 10 поворотів тривала їх дуель! При цьому легкого життя у водія Макларен після цього не було, адже протягом ще багатьох кіл Хорошавін залишався менше ніж в секунді позаду.

Безперечно цікавою та напруженою була ця гонка не тільки для претендентів на високі позиції, а й для тих, хто їхав у 3-му – 4-му десятку, адже в форматі двогодинних перегонів найчастіше водії «знаходили» на трасі тих, хто їде з аналогічним гоночним темпом і з ким виникає інтерес й азарт позмагатися за позицію якою б вона не була. Так, Олександр Якунін, що наприкінці першої чверті гонки їхав 28-м, зібрав за собою Владислава Грекова, Сергія Рака й Арсена Петросяна, а Мирон Савицький їхав впритул за Алексом Кіреєвим у боротьбі за 34-ту позицію. Неймовірної краси боротьбу за 14-те місце на 18-му колі здійснили Хорольський з Пітциком – все почалося ще в Aintree, а завершилося в Copse – дві прямі, п’ять поворотів боротьби колесо-в-колесо і Олег таки виходить вперед! Наприкінці першої години ще одне шикарне протистояння відбулося між Вороною, Котом та Істоміним за підсумками якого Андрія Ворону таки «з’їли», відсунувши харків’янина з 8-ї на 10-ту позицію.

Рубіж першої та другої години гонки – це час для перших планових піт-стопів одних водіїв та других зупинок для декого, хто свою першу зробив на початку перегонів. Відтак, звичні зв’язки машин розпадалися та почали виникати нові конфігурації на трасі. Тільки в квартеті лідерів усе було стабільно – Дзигаря поступово наздоганяв Звуздецький, вчергове опинившись в десятих секундах позаду, а Романенко потрохи від’їжджав від Хорошавіна. Проте, інтервали між ними залишалися невеликими, тож ні про яку відсутність інтриги мови і близько не було. Якраз таки навпаки – хвиля піт-стопів могла додати перцю. Першими в бокси на 32-му колі відправилися «Окуні», обоє. На наступному колі в бокси поїхав Дзигар, а виїхав лише в трьох десятих попереду Звуздецького – Єгор знову повернувся до безпосередньої боротьби за перемогу. Після одного кола в ролі лідера гонки поїхав на свій піт-стоп і Костянтин, але на трасу повернувся маючи пристойні 3,3 секунди переваги над Домініком.

Шарму та додаткової інтриги в боротьбі Гліба з Єгором додавав той факт, що після своїх піт-стопів вони наздогнали групу машин в якій були і колові, і ті, хто ще не заїжджав на свою першу зупинку. Зокрема, Княжицин, Кіт, Ворона і поулсіттер Корогодський. І якщо Даніель без проблем пропустив дніпрянина, то зі Звуздецьким влаштував справжню боротьбу за позицію – а хіба ж можна було чекати чогось іншого від представника Bitlook – все логічно й очікувано, але разом із тим акуратно та насправді недовго, бо яскрава салатова Лабморґіні №992 таки опинилася попереду. Оскільки ж і Дзигар залишався у трафіку, то й Звуздецький на боротьбі з Корогодським майже нічого не втратив (пару десятих в цьому випадку точно не рахуються).

На другому відрізку гонки – між першим та другим піт-стопами – однією з найцікавіших була дуель Артема Хорольського з дебютантом чемпіонату (але не симрейсингових змагань від КМАМКу) Павлом Денисенком. Водії вели боротьбу за 17-ту позицію красиво, довго та напрочуд видовищно, а що ще цікавіше, то обмінювалися результативними обгонами, виходячи почергово вперед. І тривало це близько 20 хвилин поки Павло не звернув у бокси вдруге. Після 80 хвилин від старту продовжувалася і боротьба Княжицина з Панченком – було видно, що вінничанин може їхати швидше, але він відверто не хотів лізти в необдуману атаку, розуміючи, що Феррарі попереду – машина сестринської команди і обом важливо не просто довести власну перевагу над іншим, а й заробити пристойні очки за підсумками етапу. В їх боротьбі розв’язка відбулася за чверть години до фінішу коли вінничанин так зумів пройти Олексія та від’їхати від нього.

На тлі різних цікавих дуелей цієї гонки досягла своєї кульмінації боротьба Дзигаря зі Звуздецьким. Причому знову дуже несподіваним чином – Єгор зіткнувся з коловою машиною Юрія Шота, тільки цього разу, на відміну від першого зіткнення з коловим, автомобіль №992 розвернуло і поки Єгор повертався на трасу повз нього встиг проїхати Романенко! Для вінничанина вікно можливостей поборотися за перемогу на цьому зачинилося – він опинився в 4 секундах позаду Костянтина і в 10 за Дзигарем. Водночас з’явився шанс у переможця першого етапу повторити свій успіх. Щоправда у лідера гонки були свої плани, а між двома фіолетовими Макларенами було 6 секунд і 37 хвилин до картатого прапора.

За півгодини до завершення Корогодський невдало спробував обігнати Пітцика. Як наслідок – майже синхронний розворот, повторне зіткнення на узбіччі та втрата позиції обома, бо повз встиг проїхати Артеменко. Щоправда для Євгена це означало опинитися в боротьбі з Олегом за позицію, яку киянин прагнув неодмінно повернути.

А що там погода, враховуючи рандомні налаштування сервера? Погодний рандом у Сільверстоуні вирішив дуже тонко пожартувати, бо траса протягом усієї гонки залишалася прикритою хмарами, але на 100% сухою. Це, до речі, зіграло злий жарт з тими симрейсерами, які виставили налаштування своїх машин із урахуванням можливого дощу. Водночас хто їхав на «сухому сетапі» були щасливими. Насамперед це стосується Гліба Дзигаря, який таки довів цю цікаву, але непросту для нього гонку до перемоги. Другої поспіль для колективу Bitlook, до складу якого в цьому чемпіонаті входять три команди. Романенко хоч і відіграв більшість власного відставання від Гліба, але все ж таки під картатий прапор доїхав другим. Замкнув трійку найкращих Єгор Звуздецький, який був і незадоволений результатом, і виглядав дещо спантеличеним через всі ті пригоди, що випали на його долю за дві години перегонів. А от у командному заліку «Окуні» зробили ще один широкий крок вперед, відриваючись від переслідувачів з Bitlook, Ballas, DigiForce та КМАМК, що точно мало потішити Єгора з Домініком.

Якщо винести за дужки боротьбу за перемогу та місця на подіумі, то статус гонщика дня цілком заслужив Віктор Абрамов, який кваліфікувався на 10-й позиції, але Assetto Corsa Competizione у день гонки вирішила по-своєму, відправивши донеччанина на старт аж на 42-е місце, тобто останнім. Та попри це Віктор не знітився й протягом двогодинної гонки коштом майстерності та стабільності зумів фінішувати – де б ви подумали – на 10-й позиції! Мало того, саме він і став переможцем заліку незалежних водіїв на цьому етапі. Браво, Вікторе! Другим у цій категорії фінішував Артем Хорольський, а третім – Павло Денисенко.

Наступний, третій етап чемпіонату відбудеться 7-8 листопада на бельгійській Спа-Франкоршамп, де так само буде погодний рандом, але з більшою ймовірністю опадів. Буде весело та цікаво!

Автор: В’ячеслав Кобржицький

Залишаємо для вас запис другого етапу, аби ви могли повною мірою насолодитися цим неймовірним дійством на не менш прекрасній, британській, трасі.